| Створення розвивального середовища в дошкільних навчальних закладах є важливим напрямком реформи дошкільної освіти. Відомо, що основні підходи до здійснення реформи були сформовані ще в Концепції дошкільного виховання (І989 рік). Особливе місце в Концепції займає розділ, присвячений створенню розвивального середовища.
Сучасні дослідники (В. А. Петровськиії, Л. П. Стрелкова, Л. М. Кларина, Л. А. Смивіна), розробляючи Концепцію, визначили принципи особистісно орієнтованої побудови такого середовища в ДНЗ.
На жаль, в сучасному дошкільному закладі ці принципи можуть реалізовуватися (і вже реалізуються) лише частково. Дія повного впровадження необхідне інноваційне архітектурне проектування, новий дизайн, промислова продукція (обладнання, меблі, іграшки тощо) нового покоління.
Розглянемо ці принципи.
1. Принцип дистанції, позиції при взаємодії
Установка контакту вихователя і дитини є однією з головних умов здійснення особистісно орієнтованої моделі взаємодії. Відсутність контакту не дозволяє вирішу ваги будь-які освітні завдання. Здійсненню контакту заважають різні позиції: навіть фізично вихователь, як правило, знаходиться у положенні "зверх) ", а дитина - "знизу". Така позиція педагога передбачає диктант і повчання. На відміну від цього особистісно орієнтована позиція педагога - партнерська. її можна позначити як "поряд", "разом". При цьому розвивальне середовище створює умови для відповідної фізичної позиції - спілкування з дитиною на основі просторового принципу - "очі в очі". На думку відомого вченого О.А. Ухтомського, головним в особистісно орієнтованій моделі взаємодії між людьми г домінантна на обличчя іншого. Для цього підійдуть, наприклад, різновисокі меблі, які дають можливість вихователю наблизитися, "опуститися" до позиції дитини або "підняти" дитину до своєї позиції.
2. Принцип активності
В упорядкуванні дошкільного закладу передбачено формування активності дітей і прояви активності дорослих. Розвивальне середовище повинно давати дитині можливості вибору, ставити її у ситуацію, коли треба прийняти самостійне рішення, самовизначитися. Тільки за таких умов діти стають творцями свого предметного оточення, а в процесі особисто розвивальної взаємодії - творцями своєї особистості і свого здорового тіла. Для цього можна використати, в першу чергу, великомасштабні Ігрові та дидактичні посібники (легкі геометричні модулі, обтягнені тканиною або шкірою), які легко переставляються в процесі перетворення простору. Можна використати стінки групової кімнати.
Так, одна із стінок може стати "малювальною стінкою творчості". На ній діти малюють кольоровою крейдою, вуглем або фломастерами, створюють як індивідуальні, так і колективні роботи.
Для найменших дітей (2-4 років) підійдуть мальовничі килимки і елементами (ображення, які знімаються з допомогою липучок, кнопок, петель з ґудзиками і можуть змінюватися (метелики "перелітають" з трави на квітку, пташка "відлітає" в небо, дерево переміщується під будиночка до берега, річки тощо). Такі дії дозволяють дитині не тільки змінювати навколишнє середовище, але й сприяють розвитку її дрібної моторики.
3. Принцип стабільності - динамічності розвивального середовища
У розвивальному середовищі повинні бути закладені можливості для змін у відповідності зі смаками і настроями дітей, з урахуванням різних педагогічних завдань. Це можуть бути: зміни кольорового і звукового середовища; варіативне використання предметів; поліфункціональне використання приміщень (так. спортивний комплекс "міні-стадіон" може бути установлений не тільки у фізкультурному залі, але й в ігровій кімнаті, спальні, роздягальні).
При цьому середовище не повинно бути статичним, нерухомим, постійним. Приблизно один раз у два місяця частина матеріалу оновлюється. Змінюється і розташування меблів.
4. Принцип комплектування та гнучкого зонування.
Цей принцип тісно пов'язаний з принципом стабільності та динамічності. Життєвий простір у дошкільному закладі повинен бути організований таким чином, щоб діти під час організації різних видів самостійної діяльності не заважали один одному, тобто, щоб їх сфери активності не пересікалися. Допомагати в цьому можуть підвісне обладнання, ширми, екрани, вітрини, вбудовані та пристроєні шафи тощо.
5. Принцип емоційності середовища, індивідуальної комфортності та емоційного благополуччя дитини та дорослого.
Середовище повинно пробуджувати у дітей активність, давати їм можливість здійснювати різноманітні види діяльності. Разом і тим, навколишнє середовище повинно при необхідності гасиш надзвичайну активність, давати можливість відпочити. Тому розвивальне середовище передбачає наявність зон для релаксації (розслаблення). Це може бути і "куточок усамітнення" і затишна кімната (куточок) з м'якими меблями і Іншими елементами, які сприяють відпочинку. Бажано, щоб у дошкільному закладі була і "гостина для дорослих", де вихователь має можливість зняти емоційне напруження.
Розвивальне середовище повинно забезпечувати умови для формування і розвитку повноцінного образу "Я". Цьому будуть сприяти наявність річних за розміром звичайних та рухомих дзеркал річної кривизни. Емоційний комфорт підтримується і за рахунок організації виставок дитячих робіт (малюнки, аплікація тощо) всіх дітей, незалежно від рівня виконання. |
